Собор Паризької Божої Матері

У склепінчастих вежах Собору, на тлі сірого похмурого Парижу, розгортається пристрасна історія кохання трьох чоловіків до однієї жінки — циганської танцівниці Есмеральди. Горбань-дзвонар Квазімодо — самотній і осміяний людьми; священник Клод Фролло, затьмарений хіттю і жагою до влади; закоханий капітан лучників короля Феб. У їхньому нестримному танці, крізь принизливу жалість, наївно сплутану з любов’ю, злий намір помсти й сліпу пристрасть, покликану попри все заволодіти бажаним, читач потрапляє в саме серце XV століття. Туди, де любов може знищити, розірвати, неначе на дрібні червоні шматки жіночої шалі, і водночас подарувати омріяну свободу — і байдуже, що ця історія за межею життя і смерті. Готичний роман Віктора Гюго «Собор Паризької Божої Матері» повертає до життя середньовічну Францію — одвічну пристрасть і любов автора, та перетворює Нотр-Дам на архітектурну ікону світового значення.