Життєва кухня

Це – не книга. Не книга в класичному розумінні. Це – зустріч з доброю давньою знайомою, з якою не бачились тисячу років. «Тут така кухня!» – ходімо, розкажу, – саме так і починаються обійми друзів. Оповідання, написані протягом третього року війни, і є про життєву кухню кожного з нас. Писались як трансформація й переродження через страхи й тривоги, щемкі спогади й переоцінка звичайних речей. Тих, що були звичайними тоді, до війни. А зараз стали міцним триманням друга за руки, що допомагає встояти й не впасти. Кожне з оповідань – сповідь і особиста таємниця.